Іра Кльова

Львів

ДВОЄ НА МАЙДАНІ... (вірш--А.Матвійчука) Не шукайте таємного змісту, Просто доля, мов карта лягла: Двоє хлопців зібралися в місто, Двоє хлопців з одного села. Незіпсовані, сильні, красиві, Їм обом ще нема й двадцяти, Їхні мами ще зовсім не сиві. Їх просили себе берегти… І шляхи їх згубились в тумані, Різні долі, як різні пісні… Хто ж міг думати, що – на Майдані, Знов зустрінуться раптом вони. Як від повені вруниться річка, Так зіткнулись – очима й чолом. Та в одного в руках єврострічка, А на іншому – чорний шолом. Двоє хлопців спізнались одразу І від подиву вклякли немов. Перший знав тільки волю наказу, Другий з власної волі прийшов. І дивились – не те щоб привітно, Але злоби не знала душа, Та між ними в ту мить непомітно, Вже лягла неприступна межа… І запахло в повітрі війною, І накрила Хрещатик імла. Та між тою й цією стіною - Двоє хлопців з одного села! І у темному мороці ночі Ніби промінь з небес зазорів, - Їм згадалися мамині очі І прощальні слова матерів: "Там іконка в кишені сорочки, Матір Божа на щастя лежить... Бережіть себе в світі, синочки І Вкраїну свою бережіть! І ніколи нікому не дайте, Щоб земля наша кров'ю спливла, Пам'ятайте про це, пам'ятайте!!! Ви ж бо хлопці з одного села!"

Лідочка Гаврилюк

22 роки, Тернопіль

Мам, сьогодні їду на Майдан,Якщо не повернуся, мене вбили,Та знаєш, мам, я буду там не сам,Там люди, у яких багато сили,Не плач, я мушу бути там де всі, Грудьми стояти перед лютим звіром, А знаєш мам, я вдячний є тобі, І ти пишайся завжди своїм сином. Візьму щита, піду поміж людей, І я прикрию їх, від куль отих проклятих, Вже знаєш мам, дістало до грудей, Як з вилами там брат іде на брата. Я їду, бо це є моя земля, Я народився тут, і тут я і загину, Ми вільні, і ми любимо життя, Та віддамо його за вільну Україну

НАША Украина

32 роки, Киев

Вставай. Ходімо, синку мій, до дому... До тебе йшла. А вслід собака вив... Віддай мені, віддай свій біль і втому. Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив. Ти не дивися страшно так у хмари, У синім погляді відбився чорний світ. Я не благатиму на вбивцю кари, Бо доста вже землі Вкраїнській бід. Пробач, синочку, любий мій, Іванку, Щось мої мислі не туди, де слід. Я фото гладила твоє до ранку,... А потім вість страшну приніс сусід. Йому не вірю.Ти ж сказав - повернусь, Ще дід учив триматись за слова. Ну, як же так. Сказав - повернусь, А сам лежиш у ранах голова.Коли ти виріс? Вчора ще не було В твоїм волоссі й нитки сивини А, знаєш, сину, моє серце чуло, Як ти поранений просив води. Святої трошки принесла з Йордану,Тряслися руки, хлюпалась вона. Ти пий, синочку, рідний мій, Іване,Вона врятує. То ж свята вода.Вставай. Ходімо, сину мій, до дому, Я знову хустку в ружі одягну... Забудемо про біль і втому, Благаю, не лишай мене одну.